Калина за вікном, червоні віти.
Цвірінькають горобчики, літають…
Я був малий і думав, як всі діти -
Що є щось інше, ще вони не знають.
Дубовий стіл, важкий, добротний, вічний.
Лави такі ж. І в печі горять дрова.
Було тоді все рідне, таке звичне,
Старе-старе, та для дитини й нове.
Здавалося, що так живуть усюди,
У всіх є свині, коні і городи.
Лише в фуфайках ходять усі люди,
І не існує в світі більше моди.
У шовк трави закоханий я досі,
В густу й зелену гичку бурякову.
І в журавлину, що шукав у мосі,
І в нашу розплямовану корову.
У смак солоний огірків бочкових,
І в кошелі зі свіжими грибами…
Ніколи не забуду днів чудових.
Всього торкавсь дитячими руками.
30 жовтня 2013 року
Нова Одеса
Опубліковано в літературному альманасі "Мати", частина 3
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473069
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.01.2014
автор: Андрій Козловець