Зими, що ледь ступила на поріг,
Хлюпоче у ріці стареньке фото.
Брудного листя проржавіле злото,
Дрижить в окладі вимоклих доріг.
Розгледівши між хмар найперший сніг,
Стара рілля умліла чорнорото.
Лапатий скарб вихоплюють з юги,
Сухого бур’яну ламучі пальці.
А кураї – безприв’язні зухвальці,
Його толочать в заростях куги.
Вітрисько натягає на луги,
Убогість хмар, немов канву на п’яльці.
Із осудом кривавим межи віт,
Хитається на пагорбі калина.
Збирає у букетики долина,
На терені нежданий снігоцвіт...
Останній погляд кидає в просвіт,
Заходу догораюча вуглина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472819
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Осіріс