Гадай на тузи, і хай випаде піка.
Простромиш себе ти чорним цим лезом.
Умовносте черства, ти завжди дволика,
У бік свій схиляєш ти завжди терези.
Як випаде карта, кому трапить козир -
Ти ставиш екслібрис на долі пергамент,
Ти - воша духовного педикульозу.
Збираєш для кращих із гірших парламент.
Ти маниш мандрівців в Прокрустове ложе.
Для всіх - одна мірка, лише один принцип.
Єдина шкала, що вмістити не може
Всіх тих, у кого ти встромлюєш шприцем.
Палітра твоя без градацій і тонів,
У тебе є вето на всі архетипи -
Засудиш усе, що виходить за норму.
У морі ілюзій догмати - це рифи.
Увесь світ - кабукі, а ти робиш маски.
Ти прагнеш квазаром моральності стати,
Центральним малюнком на плато Наска,
Останнім стовпом для патріархату.
Але ти - для тих, хто без мозку. Фальшивка,
Що може громадськість на осуд підняти,
Хоч благопристойність ця - дуже нетривка,
Плюю на твої беззмістовні стигмати
і всі постулати.
26.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472818
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.01.2014
автор: Софія Костицька