Вечір дихає в спину. Вечір мене проковтує.
Зараз такі часи - меншають люди й докори.
Кожному наодинці бачаться теплі спогади.
У соцмережах людно...
Добре було б приходити
в теплу оселю сонною, в спину дихати рідному.
Книги читати тоннами.
Вичерпати потроху молодість ледь настояну.
Рідше батькам дзвінки.
Втрати при кожній зустрічі.
Ніби завжди засмучені,
просто...
- Ти як?
- А ти?
Що нам тепер дозволено? -
Спільність одного домена
й стерті (come back!) рядки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472811
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Іванна Шкромида