Я принесу з собою ауру весни,
Хай розіллється по куточках срібним пилом,
Наповнить непомітно твої сни
Напівпрозорим, ледь відчутним дивом.
І стануть впорядковані думки,
На серці буде безпричинно світло.
Ти більше не захочеш звідси йти,
Але й мене не схочеш розуміти.
Душа моя проситиме: "Давай!
Злітай зі мною в неба високості!
Туди, де щастя ллється через край,
І янголів запросимо у гості."
Та ти, купаючись в моїм теплі,
Не схочеш і собі зростити крила.
Минатимуть години, йтимуть дні,
Настане час - мені забракне сили.
Я заберу з собою ауру весни,
Піду, тихенько зачинивши двері.
Пове́рнуться давно знайомі сни,
Співзвучні вже знайомій атмосфері...
15.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472722
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.01.2014
автор: Таня Кириленко