Десь забарилася зима.
А, може, десь заночувала.
В природі сталась дивина:
Вона в цей час пожартувала.
Весна тим часом не дрімала:
Тихенько в зиму увійшла.
Зимові плани поламала.
Розкошувала, як могла.
Вплела у вишні білі квіти.
Квітки примусила цвісти.
Хіба це можна зрозуміти,
Як можна їй назад прийти?
А, може, й нам оце удасться
У дні цвітіння знов ввійти,
І напоїти серце щастям,
Яке колись не зберегли?
Пройшли роки, чужими стали.
Та зрідка згадуєм той час,
Коли від долі утікали,
Не розуміли все підчас...
Життя широка, довга річка.
А ми з тобою береги...
І нас з"єднає тільки нічка,
Коли згадаєм я і ти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472660
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.01.2014
автор: Н-А-Д-І-Я