Нас гнобили та ми мовчали,
Нас дурили – ми не кричали.
Нас кидали та ми не казали,
Нас лякали та ми пробачали.
Нас згинали та ми стояли,
Нас топтали – ми не стогнали.
Нас ламали та ми виростали…
Кров пролили – тоді ми повстали!
Ми повстали і вже не мовчали,
Ми всім серцем своїм закричали.
Один одному клич ми подали,
І збагнули, як довго ми спали!
Ми повстали і духом і ділом,
Бо впекло нас і нас заболіло.
Кров тече молодим мирним тілом,
І не змити її, хоч би як їм хотілось!
Ми народ, ми велика є сила,
Нас розправа ще не зломила.
Клич народу небес досягає,
Воля і єдність по вік не згасає!
Ти живи Україно, як вільна держава,
І Героям Твоїм віковічная слава.
І Донбас Твій, і Крим Твій і гори Карпати,
Це народне усе і це треба всім знати!
«Ще не вмерла України і слава і воля
Ще нам браття українці, усміхнеться доля»
Ще наш прапор синьо-жовтий високо злітає
Ще наш тризуб вільний, сильний волю прославляє!
Мері Мак (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472535
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.01.2014
автор: vovik260695