Той смак печалі, запах меду з перцем,
Який не має навіть один градус.
Чому кричиш, моє холодне серце,
Якщо я й так, немов у морі парус?
На тебе дивлюсь, наче через грати.
І дотик вже назавжди спопелів.
Я хочу те, що в серці передати,
Але не вистачить ні сили, ані слів!
Лише стіна. А ти ж щодня ТАК поряд.
І ноги-наче вата. Руки-крила!
Твій погляд в очі, той шалений погляд,
Як райський фрукт, який заборонили!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472242
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Натхненна