Помирає сніг на моїх руках,
Досі ще не зміг, загубився у думках!
Я рахую біль битих цих годин,
Я разом хотів, але був один!
Запалю весну, хай собі горить,
Я благав її подаруй хоч мить!
І чекав тепла, поцілунків жар,
Віє холодом із тих білих хмар!
А завтра буде день, де буде усе добре,
Чому ж її душа і досі ще холодна.
І я б усе сказав, як тільки би побачив
В її очах тепло, із рук її віддачу!
Тільки сни разом і непевні кроки,
Ставить доля нам, кожен день уроки.
А минулим дме, cковані всі рухи,
А так хочеться обійняти руки.
Тихо в серці там, а тут сильна спека,
Розіб'ю об щось, сильна небезпека.
Помирає сніг на моїх руках,
"Я люблю її!" поки що в лапках!
А завтра буде день, де буде усе добре,
Чому ж її душа і досі ще холодна.
І я б усе сказав, як тільки би побачив
В її очах тепло, із рук її віддачу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472225
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: іВан Мандибура