У ній було щось від диявола й від Бога,
А в мить якусь усе єдналось враз...
Завжди звучала просьба як вим́ога,
Слова в душі пускали метастаз.
У ній було щось дивно таємниче,
Лякало й вабило, метелик і вогонь,
Що сяйвом ніжно струни серця смиче,
А болем доторкається до скронь.
У ній кипіла буря недовіри,
І хвиля бунту омивала лик,
З очей летіли іскри, мов рапіри...
Ім'я поглинув долі записник.
У ній щоранку починалось небо
Дзвінким ячанням чистої роси,
Свої цілунки дарувала Геба,
Зтинаючи сріблини із грози.
У ній боролись гордість і любов,
Одвічна боротьба стихій невтомних...
Вона хотіла ідеальний шов
З ниток життя в шляхах сіробетонних.
У ній таїлась сила незборима,
Хоч рам'я ніжне вітер лоскотав.
Вона свого чекала пілігрима,
Єдину нотку в хаосі октав.
У ній слова кохалися пророчі,
В душі зростав ще змалку неофіт...
Не світ втопив у собі її очі,
Вона в своїх очах втопила світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472181
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.01.2014
автор: Юлія Кириленко