У велелюдді сонячного Риму,
Чи в Лісабоні, може, чи в Берліні
Вперед іде не схильна до екстриму
Проста і щира жінка з України.
Крокує, придивляючись до Світу,
За що – не знає, - несучи покуту…
Волоссям хоче бавитися вітер,
А у очах десь причаївся смуток.
Чому й за що, хто може відповісти,
Покинула свій дім, свою родину?
Чому у грудях незбагненно тисне
При згадці про залишену дитину?
І як же так – ніхто не потребує
Ні знань її, ні рук, а ні уміння
В країні, за якою біль нуртує
Й забути не дає її сумління?
В краях чужих не солодко буває –
Прислугою ходити між «панами»,
Де хтивий погляд по ногах «стріляє».
…А ніч мине в сльозах між подушками.
Та день новий до справ нових закличе,
Й во ім’я честі й гідності Людини,
Мов королева, горда і велична,
Крокує Світом Жінка з України!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471998
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Salvador