Всі почуття закручені у банку
вони ніколи не побачать світу,
зависоко піднЯто планку
їх не знайдуть нащадки заповіту.
Хай краще зникнуть...не гризуть
бо важко жить із тягарем на грудях,
а почуття у закутах везуть
де в темноті страждання блудять...
І хоч ці спогади яскраве сонце
теплом щоразу зігріває тіло -
не втримать їх у стуленій долонці
бо кисть вже до кісток згоріла.
Я мучаюсь давно... Тримаю
Щоразу опіки ладнаючи бальзамом,
я згадую тебе.... чекаю
цієї зустрічі з небесним даром.
Можливо шрам ніколи не пройдЕ
та біс із ним! Не втрачено надію.
мій вік як іскра промине,
а спомини сховаю в амнезію...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471916
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.01.2014
автор: Турист