Немов жар-птиця – моя любов.
За хвіст ловила – їй хоч би хни:
Клацала дзьобом, тікала знов,
В полон забравши багряні сни.
З розчаруванням дивлюсь у слід
(В руці рябіють пір’їни мрій,
Навколо – болі густий послід),
Кричу їй: «Більше вертать не смій!» -
І розкидаю насіння слів,
Від кігтів рани сховавши в бинт, -
Приманку птиці, підкорм круків…
Краще від зграй починала б спринт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471726
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Св. Простота