***
А тиша ця на мене так мовчить,
І дивиться із докором сумління,
І жоден звук крізь неї не промчить,
І кожна мить - це крок до божевілля.
А тиша плаче. Й від її сльози
Мені помалу роздирає груди.
Я вирву своє серце. На, візьми,
Без нього, мабуть, й спогадів не буде.
10.01.2014 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471672
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Альбіна Кузів