Так страшно втрачати те, що цінував.
І боятися, що воно більше не повернеться.
Скільки зусиль кожен із нас би приклав,
щоб тихо і щиросердечно промовить: *і це минеться*.
В радості, в горі, в сумні і в веселі дні
Згадував би про почуття, що давно минули.
В кожного з нас точно були люди в житті,
Які нас любили, а потім про нас забули.
Кинув необережне слово, лукаву посмішку.
Знов новий спалений міст. Нюанси, тонкощі.
Колишній запах троянд тепер з болем домішком.
Він нагадав, що ти зруйував все відсутністю совісті.
Так страшно втрачати те, що не повернеш.
Скільки б не тратив сил, навіть руки до крові.
На жаль, надто пізно ти все ж збагнеш,
Те, що більше кохання нема,
А лиш порвані частки любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471650
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: dianavladyka