На дибі Часу - розіпнуть діла.
На ешафот Віків - введуть поступки.
Злі інквізитори гріхів розпалять купки,
Тавро ганьби прогріють до біла.
І тіло, що в фаворі у спокус,
Оцінять до прогірклого шкварчання,
До, м’язів щиросердного скресання…
Рятунку за для…
Ні, я не Ісус.
Мій трухлий остов згине у тюрмі,
Де забобони стережуть ночами,
Добропорядність дзенькає ключами.
Відвага й ризик рабствують в ярмі.
І погребе досади пилюга
Мої останки дурісно-шляхетні…
Не злинуть ввись вагання безхребетні
Прикуті до чесноти ланцюга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471637
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.01.2014
автор: Осіріс