* * *
Раніш, ніж померти, залиште бажання...
Ким станете потім ? Чи звіром чи птахом?...
Травневою квіткою, снігом останнім.
Усе прораховано, грає хтось в шахи...
В призначений час неминуче помру,
хотіла би я відтворитися деревом...
Твердиню земну я проріжу, кору,
щоб тут опинится знову, мов zero.
Повіки розкривши, мікрони струшу.
На світ подивлюся, бо буде, як вперше.
Побачу: куритиме хтось анашу,
а хтось за мідяк чаклуватиме гейшею.
Ростиму , і крона моя для людей,
летітиме птах і на гілочку сяде.
Розумний такий, могилянський спудей,
летітиме спрагло до райського саду.
Картина зачепить людей за живе,
бо дерево й пташка під тінями зливи
побачать, нарешті, як сонце пливе
в зворотньому напрямку , навіть щасливе.
грудень 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471564
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Надія Позняк