Вона була ангелом, він – звичайнісіньким смертним.
Вона була світлом, а він – темним часом доби.
Вона була святом, а він – повсякденням потертим.
Вона була вдачею, він – осередком біди.
Та зустріч між ними була, наче атомний вибух,
Який породив емоційно насичений сплеск.
Вони такі різні, єдині в той час, як вдих-видих:
Одна неймовірна, а другий … Типовий гротеск.
Вона дарувала підтримку йому і турботу.
Зумів завдяки їй життя він пізнати на смак.
Вона до крутого його підвела повороту,
Немов вказівний на шляху доленосному знак.
Вона віддавала себе по краплині, по крихті,
А він поглинав її світло, не чуючи плач.
Вона розчинялася в темряві… Він кусав лікті,
Наповнений світлом яскравим шептав їй «Пробач».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471521
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 10.01.2014
автор: Олександр Яворський