Пінка кавова гірчить на вустах,
Як вранішня смутку
Сльоза.
М́абуть тому, що робив Її сам...
Все те, що учора
Сказав:
Кожне словечко тепер, мов полин...
Уміти б вернуть все
Назад?
Навіть на мить не спинить часу плин...
Пішла, свій забувши
Халат,
Щітку зубну і сережки, що так
Пасують обручці...
А втім,
Вдіти її теж забула... Це знак,
Що скоро вернешся
У дім.
Каву заварим, як завше - удвох:
З ваніллю, як любиш
Лиш ти.
Шќода за вчора мені, бачить Бог...
Кохаю... Благаю,
Прости.
P.S. [i]Нічого особистого! Знову ж таки - виключно мої ЛГ)))[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471474
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.01.2014
автор: Бойчук Роман