Осінній вечір під свята.
Зриває з неба сніг.
У хаті топиться плита-
Пече стара пиріг.
І навстіж двері розчиня,
Щоб розігнати дим.
Аж раптом дід її шпиня:
"Вихолоджаєш дім!"
Чіпати жінку- до біди.
Тут краще не встрівай.-
"Якщо ти змерз,то сам іди
І двері закривай!"
Ледь сварка не розпочалась.
Та підказав старий:
"Мовчимо, поки хтось із нас
Порушить це парі.
Тоді він двері і замкне.
І тим завершить спір.
А зараз не чіпай мене
І буде в хаті мир."
Мовчать.Годину...дві і три,
Погасло вже в пічі.
Завмерли по кутках старі
Надуті,мов сичі.
Якісь приблуди в дім зайшли-
Господарі мовчать.
А ті вже пироги змели
І почали вивчать
Чого б із хати потягти?
Хоч мало в ній майна.
Якійсь казан стягли з плити
І скриню з під вікна.
І подалися за поріг-
Полізли через тин.
"А всеж сирий у них пиріг"-
Пробурмотів один.
Схопилась баба:"Брехуни!
Пиріг мій не сирий!"
"Базіко,двері зачини!"-
Їй відповів старий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471286
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 09.01.2014
автор: віталій чепіжний