Різдвяного дня ми сиділи удвох
Поблизу озер нам знайомих.
Та думали: дивно, сьогодні Різдво,
А сніг – у краях невідомих.
І хмар не вбачали ми, півдня окрім,
Бо нас гріло сонце пейзажне.
Лиш крига на озері видом своїм
Казала: надво́рі Зима же.
Залишений ночі останній туман
Ховався під берегом сходу.
А в небі таївся безхмарно лиман,
Блакиттю сповивши погоду.
Дерева у тишу закуті стоять;
Блукає в повітрі вологість;
І во́ди нас озера спокою вчать,
Січневу закривши убогість.
Природа не спала, бо їй не до сну;
Пейзаж був Зимою забутий.
Та ми не сварили січневу струну,
Бо в нас ще попереду лютий.
Наразі всміхається сонце Різдвом
У тиші озерній на згадку… .
Давай же ми, Ральфе, з тобою удвох
Якусь заспіваймо колядку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471283
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Oleg Kolibaba