Закінчились дощі. Так набридли.
Сонце краєм торкнулось вікна.
Сірі хмари неначе поблідли.
І знялася з очей пелена..
Бачу, певно, весна заблудилась:
Після ливнів отих навісних.
Вся земля віді сну пробудилась,
Розправляє окови тісні.
Он злетіла пташинка із гілки.
Чи відчула й вона це тепло?
Наче вітер вже гра на сопілці.
Все змінити так сонце змогло...
На душі теж полегшення стало:
Усміхнулися радо вуста.
Ніжне сонце мене цілувало...
Ось історія ця так проста...
Коли сонця не буде: теж смійтесь.
Щоб на заздрість було ворогам!
Коли важко в житті, то тримайтесь!
І не вірте фальшивим сльозам!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471257
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.01.2014
автор: Н-А-Д-І-Я