Пекуча лава з кратера вулкану
Рікою мені стала, й понесла
П'янка омана, чиста і незнана
Мене нестримно до свого русла.
Я чую, як бурлить у ній жадоба
Мій човен перекинути, втопить!
Просичений ненавистю, спідлоба
Ваш погляд відчуваю мимохіть.
Чому ж би вам не взяти кулемета,
Одразу щоб в мені наставить дір?!
Назустріч палко йтиму без мушкета,
Мій захист - розум, мудрість - поводир.
Геть телескоп! Нехай летять комети,
Бо не завадять назбирати зір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471243
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 09.01.2014
автор: tefalya