«Візьми, будь ласка, краплю світла
Із величі цього Різдва» -
Скажу собі. Душа розквітла,
Але зима ще в ній трива.
І так щодень із мене тягнуть
Клітини дива, що з небес.
Я десь борюсь, а десь вмирають
Душевні сили. Жду чудес…
Так захопилася пітьмою,
Що і забула про той блиск,
Який над теплою щокою
Дарує заметілі свист.
Душа все спокою шукає.
От і чекаю на прогрес.
А чорна мряка не тікає,
Навкруг лунає слово «стрес».
Та глянь! Зірки танцюють сальси.
У них ти туги не знайдеш!
Під ліхтарями сніжні вальси.
Посієш диво, то й пожнеш.
Бо серце наше вміє жити!
Готовою бува лиш тінь.
А диво треба ще творити -
Не дірка ж я чужих творінь?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470986
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.01.2014
автор: Галина Кудринська