[b]Я ВСЕ ІЩЕ З ТОБОЮ[/b]
Я все ще із тобою, хоча й знаю,
Що більш ми не шукатимо зірок
І блиску їх в очах твої́х не взнаю,
Ні погляду, ні голосу. Мій рок
Таким настав, що вже не потримаю
Долонь твоїх, і з ніжних пелюсто́к
Смішинку не зберу́ і не сплету казок.
Та все ж я незбагненно відчуваю,
Як ти, бува, крізь стиснутий ковток
Сама собі шепочеш: «Памятаю».
Я мов останній твій таємний прихисток –
Розпо́між тернами твій сум та біль сховаю.
Я через сни знов слатиму звісто́к,
Що в крапельках твої́ вуста вмиваю,
Що, тішучись в усмі́шках діточок,
Тебе повітрям й світлом обіймаю,
Що, попри сплив і часу й плин річок,
Молю́сь за тебе й віддано кохаю.
[b] [i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 6 січня 2014 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470619
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2014
автор: Гай-Нижник Павло