Що робити маю,
Таточку рідненький,
На дитя чекаю,
Та пропав миленький.
Як почув мій милий
Буде в нас дитина,
То кричав щосили,
Аж летіла слина.
Матінки ж не маю,
Поховали неньку,
Тож я Вас благаю,
Таточку рідненький.
Мати б пригорнула
Донечку до себе
Й горечко минуло
Як того і треба.
Тато, то не мати,
Тільки доні радить:
- Було б не кохати,
Не пізнала б зради.
Ти ще молоденька
Будеш довго жити
І дитя миленьке
Будеш вік любити.
Може ще знайдеться
Хто тебе полюбить,
Доленька всміхнеться
Й щастячко розбудить.
Витри, доню, сльози,
Треба все стерпіти,
В спеку і морози
Треба вміти жити.
21.04.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470609
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 06.01.2014
автор: Георгій Федорович