поставив
на моє підвіконня ранок
необмиту чашку із-під домашнього молока –
скляний несполі́каний філіжа́нок…
молоко справжнє:
міцно за скло тримається,
на дно філажа́нкове не стіка –
туманно…
і слі́ду нема –
потопилися у молоці
кущі і трава,
хати і дерева –
верхівками так-но плавають,
наче повінню змиті копи́ці,
погубили підму́рки і корінці́
свої –
пірнають, купаються,
як у поросі теплому горобці –
аж бо́розни білі
гребена́сто ходять
по туманному молоці –
об краї
філіжа́нчасті розбиваються…
радіють волі хати́ і дерева
а я…
я відчуваю інші слова –
мають прийти у світ наш – інші слова!
такі – од яких щасливим обертом
кожна піде голова,
кожне серце – сонцем! сонцем у грудях заграє:
скоро-скоро вже
скаже
сповнені смислом духовним Слова
грядущий Поет –
бо грядущий Поет їх знає…
туман – збито́шна химера:
та пли́не, пли́не, просвічу-є
крізь туманний нинішній ранок
передба́чуваний довгожда́ний світанок – Духа Живого Ера
...грядуть Поети
Істини і Любові
у Слові -
філософи Красоти:
може - ти?..
05.01.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470497
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Валя Савелюк