Лиш слова мої так і не сказані,
Вони стали лише пантомімами.
І думки мої з вітром пов’язані
Десь гуляють стежками осінніми.
Все минуле дощем змивається,
Затягло його сірими хмарами,
Знов неспокій в душі ховається,
Знов окутав сумними чарами…
Тільки плачуть дощі за вікнами,
І дерева осінні гойдаються,
І потоками сіро-синіми
Біль із серця мого змивається…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470442
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Валерія Кропівна