Інколи мені хочеться щось сказати, але часто я просто мовчу, знаючи що те в що я вірю, те в що я вкладаю свої надії може бути знищене у щент якщо все ж спробую сказати у голос..
Бувають миті ми не задумуємось про те що нас робить щасливими, навпаки задуємось про те що зробило нам біль але при цьому зробило нас сильними..
Бувають миті ми просто живемо тим що є сьогодні, залишаючи усі страхи усі сумніви, ризикуємо тим за що боролись і втрачаємо те що любили більше за все..
Я думаю , але що із того, мало кому доводитья заглядати за вуаль моїх забутих мрій..
Я вірю але часто ця віра вмирає при найменшому дотику до неї того хто надто наївний і вірить що можна ось так просто знищити мої почуття, ганебто витерши при цьому свої ноги у мене на порозі і вийти за двері не закривши їх і не попрощавшись..
Я надіюсь але на що? Як те мале дитя я все ще створюю ці доволі непрості лабіринти своїй долі і у відповідний час вони дають збій.. пошкоджуються без можливості їх полагодини і в кінцевому результаті ломаються..
Я слухаю, але часто не чують мене, а лише відчувають мою присутність.. А мені б достукатись... це наймовірно не просто, а здаєтья так наче ось воно в твоїх руках, це крихке і лагідне наче шовк почуття, ще зовсім слабке але живе..
Я відчуваю, але до кінця не розумію як повестись в той момент коли твої емоції стають непідвладними а тіло провокує на дії що протилежні думками...
Я забуваю але водночас ще памятаю як це було колись, там де серце сковувало мої думки, там де відчутний п’янкий аромат кави, там де ми ще не знали як усе буде, там де тепер немає нас…
Але там тепер живуть наші теплі спогади, наші незагадані мрії і водночас утрачені надії.. Ми можемо там залишитись але для чого, якщо тут де ми зараз, не відчутно болі і жалю.. Тут все стало іншим.
Тут де вічно світило сонце у твоє віконце яке при ранковому світлі змушувало тебе рухатись вперед не зупинявшись ні на крок.
Я знаю а може все таки помиляюсь , та точно зі всіх сил намагаюсь вірити що не даремно відкрила тобі своє серце все ще сподіваючись на твій затишок, спокій та гармонію..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470377
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Olenka