Як стало важко їхати зі Львова,
Гасити свічки, кидати перо,
У цьому місті все було казково:
Духмяна кава, дороге вино.
Все починалось в спальному вагоні,
Палило сонце, сіяло весну,
Вокзал неспішно, в ніжному мінорі
Дзвінкоголосо слухав тишину.
Усе змінилось, ти вже не відчиниш,
В чужих обіймах стрінеш Новий Рік.
Ми розійшлися, просто розлучились,
Усе спустили, що було на вік.
Над головою небо кольорове,
Минувші кадри миготять в очах,
Як стало важко їхати зі Львова,
Але поїду, скоро вже, на днях.
Анастасія Собістянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470370
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.01.2014
автор: Анастасія Собістянська