Пробач мене, за що, не знаю,
Але прошу тебе прости.
Всі звинувачення приймаю.
А ти, як винна, відпусти.
Не можна зло тримати довго,
Бо стане черствою душа.
Усі ми ходимо під Богом.
У всіх у нас одна земля.
Не раз й тебе в житті прощали,
Бо ми усі не без гріха.
І очі радістю блищали...
Хіба твоя душа глуха?
Не раз уже прошу прощення!
Та буде це останній раз.
І хоч прийде колись прозріння,
Ти жалкуватимеш не раз.
Бо будеш жити непрощенним,
Якщо когось не зміг простить.
Не будь упертим, невблаганним...
Зумій вернути кращу мить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470214
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2014
автор: Н-А-Д-І-Я