А тепер уявіть, що майдану нема,
ми не стали на захист країни,
охопила нас тиха провладна чума
і нема як сховати руїни.
Не стоять із плакатами люди вночі,
навіть гімну ніхто не співає.
Продають нас за дріб’язки ті палачі,
вже нема України, немає.
І серця не палають, не терпне душа,
не злітають слова, не злітають.
Вже немає сердець, і свободи нема.
Наші сили даремно черпають.
Не тривожать дідів, матері не біжать,
не хвилюється син за країну.
Забувають за нас, не розкрили лещат.
Не співають за нас, не співають.
Та калина схилилася вниз до Дніпра
і береза пісень не співає.
І козак уже неньку свою не коха,
уже стежка зникає. Зникає.
Опустіли поля та затихли міста,
не бурлить кров шаленого роду.
Вже нема України.Країни нема.
І немає того вже народу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470155
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.01.2014
автор: Анна Хортиця