Відкриваю вікна і впускаю осінь
Пізньостиглу
Огортаюсь тишею холоду
І кисень заповнює легені
Піднімається вгору
Клац – прокидається розум
І ланцюжок асоціацій веде
До тебе
І клац – потягується серце
Від сну
Воно шепоче відсутніми словами
Ти є
У просторах землі
Поки-що цього досить
Ти існуєш у моєму минулому
Не забереш не підвладне
Змінам і часові
Майбутнє як добра історія
Майстерного автора/режисера
Читаєш/чекаєш закінчення
Та у житті коли знаєш
Події наступних кадрів/сторінок
Втрачаєш дивовижність і зміст
Існування на землі
І тому кожного разу заново
Починаєш
Хід по невідомій місцевості
З рідкими деревами з мохом
І випадковими вказівниками
Заповнилось свіжістю помешкання
Тіла й душі
Закриваю вікна зі смаком осені
Залишаю назовні сірі крила туману
Я з роздумами пізньостиглими
Всередині
Дому й себе
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470056
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Yana Тymur