Словами розп'ята стояла,
Недопочуттями добита.
На самий краєчок складала
У душу:люблю...Уповита
Думками душа і стражданням.
Босенька на краєчку неба.
Та скільки у ній сподівання...
Та скільки втішань:це ж так треба...
І рученьки склала,молилась:
"Мій Боженьку,тільки б не гірше..."
За хмару руками вхопилась...
Злетіла,складаючи вірші...
Вона ж так нагріла всі хмари,
Що сніг розтопила душею.
Бліда і страшна,як примара
Летіла з небес під землею.
А Янгол тримав її руку,
Дурненька,та він допоможе.
А тиша яка...Нема звуку...
Спасибі за все тобі Боже...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469991
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Відочка Вансель