Тихенько вітер віє,
Ріка у даль біжить,
Навкруг все зеленіє
І сонечко блищить.
Хтось бережком блукає,
Високу мне траву,
Напевно-що шукає
Уявне на яву.
Долає перешкоди
Із мороку кущів,
Із доброї колоди,
Що хоче щоб він сів.
Вона в дуплі сховала
Непевності змію,
Щоб скуштував хтось жала,
Злу доленьку свою.
Та той, що все блукає,
Колоду обійшов,
Підступність, певно, знає
Легких в житті умов.
Тихенько вітер віє,
Зникає в травах слід,
Чи хтось із нас не мріє
Про кращий білий світ.
Замріяне прекрасне
Чи зможемо знайти?
Чи прагнення не згасне
В досягненні мети?
Хтось бережком блукає,
Високу мне траву,
Напевно, ще шукає
Уявне на яву.
06.06.03.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469977
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 03.01.2014
автор: Георгій Федорович