Якщо кохання кличе – йди за ним,
Без запитань і притінку вагання.
Смакуй ту мить, немов вона остання,
Блукаючи Усесвітом тісним…
Шепчу ледь-ледь про почуття до Вас.
Ні то не шепіт – подиху відгомінь:
Боюсь щоб тріпотливо-ніжний пломінь,
В лампаді Сподівання не погас.
Моя відрада щастя торжества,
Як той метелик, сяючо-хвилинна.
Один лиш порух і спокуса тлінна,
Спаде коштовним пилом з божества.
Бо тіло Ваше – вроди чистий храм,
Обитель зла й публічна блуду хата.
Митця різець і шибениця ката,
Змагаються весь час за цінний крам…
Кохання кличе – лину на відсвіт,
Без заперечень, натяку вагання.
Поміж ударів й серця завмирання,
Лиш подихом торкаючись ланіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469880
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2014
автор: Осіріс