В промінні Сонця бавилась Хмаринка -
Шматочок радості, що досягнув Небес.
Вночі і вдень, не знаючи зупинки,
Неслась вона у своїх мріях десь.
Минали дні, розвіювались мрії,
І сумно стало в Небі їй одній.
І Сонце ніжну душу вже не гріє,
Самотньо у безодні голубій.
З Небес лиш милувалася Землею,-
Хотілося вернутися туди.
Та там ніхто не сумував за нею,
І буде так, здавалось їй, завжди.
Зітхаючи, згори вона дивилась,
Як Землю обійняв густий Туман.
І зачаровано милуючись спинилась,
Наперекір лютуючим вітрам.
Туманчик усміхнувся їй грайливо,
Обійми лагідні свої розкрив.
Хмаринка мов прокинулась - щаслива,
Але тепер не час ще був для злив.
Зітхала, посміхалася, мовчала,
Згори на нього дивлячись востаннє.
І що робити далі точно знала:
Сніжинками розтанула в Тумані.
23.02.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469772
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Таня Кириленко