[color="#170d00"]Не лишай мене ,коханий, наодинці,
Суне ніч холодна, дощова,
Сум дощу передається жінці,
І вона слізьми його змива.
І ніщо її уже не тішить,
Ані книги, ані сірий кіт,
Сумніви скребуться, як ті миші
У душі й на ранок, й по обід.
Не лишай мене саму коханий,
Відклади усі свої діла,
Залікуй найбільші серця рани,
Віднайди для ніжності слова.
І тоді, ні темряви безодня,
Ні дерев скелети за вікном
Не порушать спокій мій природній,
Створений коханого теплом.
[/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469746
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)