Злітав до хмар, наснилося мені…
І пригадалися, чомусь, батьківські руки,
Які мене здіймали із землі
І підкидали вгору, як я внуків.
Вони були міцними, в мозолях,
Я їм радів, коли злітав у небо,
З під ніг на мить зникала десь земля
І щастя більшого здавалося не треба.
Злітав, як птах і в руки повертавсь…
І знову й знову виростали крила,
Коли летів, від радощів сміявсь,
А моя радість в небеса летіла…
Готуючи онуків у політ,
Я теж навчаю їх такого лету,
Бо в небі часто пізнається світ
І виростають крила у поетів…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469728
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.01.2014
автор: Віталій Назарук