Взаємність лише у святах,
А може інколи в буднях.
В печалі завжди самотні,
А інколи може не дуже.
Щодня забуваю сказати;
Щодня говорю «люблю».
Кому б це іще не знати,
Якого все одно згублю.
По лицях біжать вже тіні,
Кремезні, жахливі, тлінні.
І листя вже сипле в ноги
Прощальні акорди і ноти.
Вітри замітають вулиці,
Їм наче робити нічого.
Любити їм справді нікого –
Не зводити їх на милиці.
Усе, що лунатиме потім, -
Забуті людьми пісні,
Розтрачені мрії, як дим
Розлетілось по степу.
Вже треба комусь піти.
Кому? Це дізнаємось згодом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469593
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.01.2014
автор: Ліда Байрова1