Засипала білим, нагнала морозу
Обоє промокли, на грані психозу.
Обох розірвала на нитки тягучі,
Застуда проклята як змії літучі.
І вся така мила, всміхається щиро,
Хіба ти не бачиш нас двох покосило.
Зима ти проблема, тупа завірюха
Це все через тебе мені така мука.
Термометр в серце, оце подарунки,
Мені допоможуть твої поцілунки.
Слова щирі-щирі і ніжні обійми,
Коли з почуттями підемо у бій ми!
Тебе не боюся, бо в мене є ліки,
І ти зима мерзни, замерзни на віки.
А чай вже не гріє, коли я з тобою
Цю зиму ти зможеш здолати зі мною.
Так тепло нам стало, зима засміялась
Вона не вбивала, вона з нами гралась.
І звела зима нас, хворіли зимою,
Кохали зимою, а жили весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469385
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2013
автор: іВан Мандибура