Безодні ночей кликали мене до себе
І тисячі годин на однині.
Я так хотів побачити з тобою небо,
Що дарувало зоряні вогні.
Пусті кімнати мене запирали,
І білі стіни в сірій самоті.
Я так хотів, щоб ти мене чекала,
Як забували мене всі.
Ці звуки шумом зажерали,
Горіли тільки дві свічі.
Я так хотів, щоб ми тоді пізнали,
А не пізнали ми тоді.
Цікава казка і сумні фінали,
Добро забуло ті щасливі дні.
Я так хотів, щоб правду усі знали,
Всі знали це все не мені...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469383
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.12.2013
автор: іВан Мандибура