Йшов Господь у пошуках любові,
Вийшов на галявину, спітнілий.
Там старенький на пеньку в діброві
Шамкав яснами пампушку зачерствілу.
Дід побачив жебрака-небогу
Із ціпком залізним на стежині.
І подумав: "Ач, який убогий,-
Аж хитається. Не їв, напевно, нині".
Підійшов Господь, приховуючи муку:
У людей вже серця не розбудиш...
І сказав старий, простягуючи руку:
"На, поїж... Міцнішим трохи будеш".
[b]Текст оригіналу:[/b]
Шел Господь пытать людей в любови,
Выходил он нищим на кулижку.
Старый дед на пне сухом в дуброве
Жамкал деснами зачерствелую пышку.
Увидал дед нищего дорогой,
На тропинке, с клюшкою железной,
И подумал: «Вишь, какой убогой,—
Знать, от голода качается, болезный».
Подошел Господь, скрывая скорбь и муку:
Видно, мол, сердца их не разбудишь...
И сказал старик, протягивая руку:
«На, пожуй... маленько крепче будешь».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469372
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 30.12.2013
автор: Роман Селіверстов