З плачем приходимо у світ,
Страждаючи ідемо з нього,
Бажаєм жити більше літ,
Та робимо не все для цього.
Ми труємо себе усім,
Що попадається під руку,
Руйнуєм світ, живучи в нім,
Лишаючи його онуку.
Щезають із лиця Землі
Тварини, птаство та озера,
Ліси великі та малі,
Надходить запустіння ера.
Залишаться лише піски
І більш нічого вже не буде,
Загинуть і руйнівники,
Хреста повісивши на груди.
29.12.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469271
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 30.12.2013
автор: Георгій Грищенко