Розливаю чарівне червоне вино
Ніби душу свою розкриваю,
Бо для щірого друга у мене давно
Аніяких секретів немає.
Випиваю з тобою свій келих до дна
Ніби душу твою відпиваю
І червоно-прозора ота рідина
Нащі души на хвильку єднає.
Розтягнемо цю хвилю на деякий час
І неспішно в ній правимо човен-
О, які наші души глибокі!
І прихована істина зійде на нас...
Ну, а ті, в кого келих неповен-
Пожалкують змарновані роки.
2002 Миргород
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469187
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 29.12.2013
автор: віталій чепіжний