За вікном мінус двадцять,
Чорна кава, гіркий шоколад.
Я не хочу здаватись,
Хоч щоразу усе невпопад.
Я живу лиш думками,
Що скаліченні світом чужим.
І тримаю руками,
Я стрілки незупинних годин.
Мінус двадцять на серці,
А так хочеться краплю тепла.
І так хочеться вчора все стерти
І почати з нового листа.
Гіркота не проходить,
Ніч минає, я знову один.
Душу тісно щось зводить,
На душі як завжди карантин.
Мінус двадцять вже років,
Я існую, чекаю чогось.
Ще багато є кроків,
І один велечезний ще крок.
Крок на зустріч людині,
ЯКА в серці моїм заживе.
Я чекаю від нині,
Коли сонце в мені оживе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469036
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2013
автор: іВан Мандибура