Бог зачинив двері і став плювати на стелю,
Адже Богові це нічого,
Він навіть дозволить собі випити кухоль елю,
Бо нікому не дістатись до рівня Бога.
Він спить на стелі і ковдра у нього не падає -
Богові все ні до чого,
Тільки голова болить від натовпу, що його згадує
І живіт болить від переїдання мучного.
Бог влаштував собі черговúй вихідний,
Бо дістали вже ангели Бога:
Падати, бачте, занадились долілиць,
Поближче до світу мирського.
Набридли Всевишньому гори паперів
За роки прозябання на небі,
Пора би змінити і колір стареньких шпалерів
У робочому кабінеті.
Бог сидить на підлозі й плюється на стелю,
Хай лиш хтось подзвонить у двері,
Бог одразу із гнівом лишитись попросить
В катувальному пекла готелі.
Богові діла немає до прóстого люду,
До проблем і до революцій,
Знову відпустка заводить в облуду
Платників судових контрибуцій.
Боженько милий зі смаком потягує трубку
Десь у храмі у нетрях Непалу,
Ну а подвиги ми в світову м'ясорубку
Додамо все рівно зопалу.
27/11/13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468906
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.12.2013
автор: Aelita Bostock