Десь зима загубила сніги і морози,
Десь вечірні казки не сплелися в вінок.
Десь, забувшись, розквітли ледь жовті мімози,
Десь тихенько сивіє волосся думок…
Десь, напевне, у когось вже вишита доля,
Десь, мабуть, все ще бореться з долею хтось…
А в моєї душі самовільна неволя –
І мені вишивати її довелось…
Вишивала я срібним серцеві морози,
Вишивала червоним вінок самоти,
Вишивала любові зів'ялі мімози,
Вишивала всі сиві думки золотим…
Та колись ті полотна палатимуть довго
У вогні почуттів, в ароматах весни…
І колись серед попелу знайдеться голос,
Що навчить вишивати для долі рушник…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468863
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.12.2013
автор: Lady Christianna