Увібраний ранами спирт...
Проковтнуті в душі слова
Складаю до вогняних скирт,
Жар від яких серце схова.
Розряди гучного струму
Плавлять шкіру, наче смолу.
Розірвало, немов гуму,
Плоть мою ще напівживу...
Нестачу кисню у венах,
Оголених напругою,
Не сповнити і в катренах.
Тіло диха з натугою...
Задихнутися б від газу,
Щоб не картати розуму.
Померти краще від сказу,
Ніж так, посеред роздуму.
Задихнутися б одразу,
Не осмисливши і думки.
Хібащо єдину фразу,
Що на стіні візерунком...
Буду колись таки мерцем -
Тут не треба і екстрасенс.
Не стануть ці рядки взірцем...
На стіні ж напис: в чому сенс?
27.12.2013
Х.Ч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468839
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: Микита Баян