Ми егоїсти, сумно як...
Ми думаєм лише про себе,
А Бог за нас в муках вмирав,
Щоб дорогу відкрити до неба.
Ми забуваємо про жертву цю святу,
Святішими для нас є інші речі.
Ми вже не хочем вчитися добру,
Пливемо кожен по власній течії...
Та можем навернутися завжди,
Поки живемо, до Його законів.
З Ним ти не знатимеш біди ,
Він оберіг твій до самого скону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468837
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.12.2013
автор: Наталя Даньків